Доповідь на батьківських зборах
«Наші діти, які вони?»
Класний керівник 4 класу
Колісник Г.І.
Діти... Скільки тривог переживають матері й педагоги , вимовляючи це слово. Скільки книжок написано про таємничу душу дитини, скільки дисертацій стоїть на бібліотечних полицях.
Дивлячись як підростає мій син, я пригадую себе, коли мені було стільки ж: боязка, сором’язлива, зовсім інші захоплення. Я і мої однолітки колекціонували календарі, листівки, захоплювалися музикою "Ласкового мая”, "Веселых ребят”, вели листування з своїми однолітками з інших міст, селищ, любили дивитися індійські кінофільми.
Роки ідуть... Життя рухається вперед...Змінюються смаки, захоплення, разом з життям змінюється й людина.
Зараз я часто замислююся над питанням: які ж вони, сучасні діти, чим вони відрізняються від дітей 20-15 років тому?
Сучасні діти, які ви? З одного боку – розумні, щирі, ділові, з
іншого – вередливі, неслухняні, вперті, самолюбиві, вразливі, нетерплячі як до вимог учителя, так і до слабкостей товаришів, різкі і прямолінійні у судженнях про навколишній світ, особливо про поведінку старших.
Вони різні, постійно мінливі. Ми бачимо їх глибоко замисленими,
зануреними у вирішення поставлених проблем, гамірними, веселими, розкутими в спілкуванні з однолітками і дорослими. Вони дуже цінують відвертість, повагу до себе з боку оточуючих.
Сьогодні до сучасних дітей людське суспільство ставиться по-різному. Одні – негативно. Говорять, що теперішня молодь з якимись викрутасами, хоче виділитись чимось від інших. Інші – позитивно, стверджуючи, що ми ж такими були, хотіли теж привернути до себе увагу.
Мені сподобалася думка мого знайомого, в якого теж є діти. Він сказав: "А мені подобаються сучасні діти. Чому? Тому, що вони говорять все відверто, напряму.” І я погоджуюся з ним: відвертість, правда, можливо, допоможуть їм легше спілкуватися, жити у цьому складному суспільстві. Діти болісно реагують на найменший прояв фальші, оберігають свій світ від зухвалих і непродуманих дій дорослих. Говорячи про тендітність, тонкість, уразливість, ніжність дитячого серця, я маю на увазі не слабкість і безпорадність, а те, що сучасні діти мають тв
ердість, мужність, стійкість, здатність висловлювати позицію і власну точку зору.
Сучасна дитина прагне цікавитися всім тим, що сьогодні відбувається у світі: новинками, винаходами, витворами. В ній водночас живе і творець, і філософ, і дослідник.
Змінюється світ, змінюється людство, змінюється дитина. Сьогоднішній світ дуже впливає на розвиток дитини. Сучасний світ – це оточення, соціальне середовище, в якому живе і яке безпосередньо впливає на формування особистості. З кожним роком діти стають розумніші, зацікавленіші, відвертіші, розкутіші.
У сучасній дитині треба виховувати інтелектуальну тонкість, чуйність, чутливість до мудрості людської. Турбота про гармонійний розвиток моралі, почуттів, про виховання благородства серця, чистоти всіх духовних поривань і прагнень є суттю виховання нової людини. Нам, дорослим, потрібно пам’ятати правила педагогіки:
- запобігти руйнації особистості може щирість, любов, взаємоповага;
- виховання словом, справою, прикладом повинно стати стратегією виховання;
- велику роль у вихованні відіграють слова: що ми говоримо і як ми говоримо. Слова живуть не тільки в ту мить коли вони звучать, а й багато років потому: манера спілкування з дітьми, тон стосунків мають величезне значення для створення позитивного стилю життя, життєвої філософії людини.
Я вірю в могутню, безмежну силу слова вихователя. Слово – найтонший і найгостріший інструмент, яким ми, вчителі, повинні вміло доторкатися до сердець вихованців.
Дитинство сучасного покоління, без сумніву радісне і спокійне, але воно не стало простішим. Трапляються не тільки непорозуміння, а й драми – життя складне і суперечливе.
Я хочу, щоб буквально кожна дитина побачила прекрасне, зачудовано зупинилася перед ним, зробила прекрасне часточкою свого життя, відчула красу цього світу. Отже, важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я покладаю використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на розв’язання творчих задач. Адже і В.О.Сухомлинський зазначав, що "...без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідношення.” Саме творчість стимулю
розвиток інтересів, мислення, дослідницької діяльності, що є одним з основних завдань школи.
Не все нас влаштовує в цій стрімко зростаючій зміні. Вона неначе повертає нам наші минулі помилки, неправильні погляди, поспішні судження, непродумані вчинки, а діти дорослішають швидше, ніж змінюються наші уявлення про них. І за ці помилки відповідають не тільки дорослі, а й діти теж несуть не меншу відповідальність за своє теперішнє майбутнє. Ми ж, вихователі, ставимо до них високі вимоги тому, що передаємо їм невтихаючий вогонь традицій і все те, що вже зроблено/
Лекція для батьків «Жорстокість
серед школярів»
Класний керівник. Шановні батьки! Ми живемо з вами у XXI
столітті. Все, що нас оточує, розвинулось та продовжує розвиватись. Ми літаємо
в космос, перемагаємо найстрашніші хвороби і логічно повинні ставати красивішими
і досконалішими не тільки зовні, але й внутрішньо. Але, на жаль, те що
відбувається сьогодні в світі, вражає своєю жорстокістю. Достатньо згадати
події 11 вересня в США, захоплення заручників у Москві, терористичні акти в
Ізраїлі, війну в Чечні, щоденні міліцейські повідомлення. Це все прояви
агресії. З латини «агрессіо» — напад, приступ. Це мотивована деструктивна
поведінка, яка суперечить нормам та правилам поведінки в суспільстві, наносячи
шкоду об’єктам нападу (живим та неживим). Таке тлумачення дає психологічний
словник. Простими словами: агресія — це навмисна дія, направлена на заподіяння
збитків. А агресивність — це риса особистості, яка основана на готовності до
агресії.А як це явище трактує психологія? У психології існуют три основних пояснення природи агресії.
Перше об’єднує всі теорії психологічного тлумачення,
засновником якого є Зигмунд Фрейд. У цих теоріях агресивність трактується як
вроджена, інстинктивна здібність людини. За Фрейдом агресивність як невід’ємна
характеристика людини потребує смирення та пригнічення силами всього
суспільства (виховання в сім’ї, дитсадку, школі). Виховання повинно бути таким,
щоб усі моральні основи суспільства стали внутрішніми цінностями особистості.
Внутрішню енергію, котра проривається зовні у вигляді агресії — направляти в
конструктивне русло: у захоплення спортом, в участь у спортивних змаганнях, у
здорову конкуренцію.
Особистий приклад у сімейному вихованні.
Лекція для батьків
Немає коментарів:
Дописати коментар